Взяв відпустку на тиждень - думав побуду вдома, відпочину. Фіг вам - в перший же день, коли пішов прописуватись, отримав у військкоматі особову справу на руки з наказом - "спочатку пройти медкомісію, а потім вже ми поставим вас на військовий облік". Цілий тиждень бігав по лікарям і вислуховував одинакові історії "Ванька есть, Маньки нету" - то Лор приймає з 12, то стоматолга нима до четверга...
Шо воно таке отой військовий облік? Чи не пора вже в 21 сторіччі відмовитись від примусової військової служби? Адже якщо ви хочете, щоб справа була вдалою, то нею повинен займатись саме фахівець - людина яка є майстром цієї справи, людина яка свідомо на це вивчилась. Є люди які хочуть нести військову службу, є люди які хочуть обороняти країну, навіщо ще поміж них втикати зелених військовозобовязаних 18-річних хлопців, які будуть тільки заважати?
Скажете, що мало бажаючих нести контрактну службу, бо оплата праці низька? Звичайно низька, бо окрім оплати вашої праці ще потрібно годувати і обігрівати тих самих 18-річних хлопців.
Якщо ви хочете, щоб армія була сильною чи не пора залишити військове зобов'язання в минулому? Чи не краще дати молодому поколінню обрати самим бажання чи не бажання нести військову службу? Змалечку готуватись до неї у якомусь суворівському училищі і в 18 років зробити "обовязок" - професією. Комусь іншому ви дозволите стати юним журналістом/науковцем/кухарем... замість того щоб рік часу топтати кирзаки.
Як на мене, то потрібно створити всі умови, щоб кожною справою займався фахівець, а не будь-яка людина з вулиці. Не зможе кухарка керувати країною, не зможе!

Знаходитись навулиці зараз неможливо, мені невистачає повітря. Ніби і дощ пройшов а всеодно вдихаєш ці машинні вихлопні гази. Ніби і вечір наступає, стає прохолодніше а всеодно повітря неприємне і якось тяжко заходить в легені. Всі в офісі сидять в футболках а я в осінній кофті бо мене морозить. Всі пьють холодну воду а я гарячу каву щоб зігрітись.
Хочу вирватись з цього міста хоч на пару днів, хочу кудись де нема машин і нечути голосу міста. Хочу відпочику...

Хтось скаже що егоїзм це велике зло. Що неможна любити себе більше за усіх інших.
"Возлюби ближнього як самого себе" - якато там н-та заповідь. А як можна любити когось, якщо самого себе ти не любиш?

Стою я сьогодні зранку на зупинці, чекаю маршрутку. Підїжджає маршрутка і в неїзаходжу я і одна бабця. В салоні було два вільних місця одне попереду і друге одразу за ним, ми їх і зайняли - я спереду бабця за мною.
Зупинки через 3 в салон зайшла ще одна підстаркувата жінка  якій я уступив місце. І тут почалось - незнати звідки водій почав набирати пасажирів і в салоні стало трохи тіснувато. Мене відштовали в прямому розумінні за сидіння отої бабці з якою я сідав на зупинці.
Через декілька зупинок тітонька якій я уступив місце сходить і тут стаєтся те заради чого я пишу це все. Бабця яка раніше сиділа за мною закидає кульок на переднє сидіння (там де колись сидів я) встає розштовхуючи всіх так щоб я міг зайняти її місце і сама сідає попереду. Ну а я відповідно сідаю на її місце так як стояли в основному молоді чоловіки трои старші за мене яким я неповинен нічого уступати ))).

Отож "Потсупайте з людьми так, як хочете щоб поступали з вами". Будьте завжди людяними

Потратив дві години поки розібрався чому не відкриваєтся ЗІПнутий файл. 7z відкривав архів, а Віндовс неміг. Дякувати Богу мій тімлід помітив що віндовс показує некоректний ромір файла в архіві, будь-який файл показувався з розміром в 4Гб (4,194,304 Кб) це його і насторожило.
Погугливши по цій чаріній цифрі був знайдений фікс.
zipStream.UseZip64 = UseZip64.Off
Оказуєтся по замовчуванню ця ліба проставляє Header від Zip64, а Віндосівський Зіп не розуміє його. 7z  і WinRar розуміють цей хідер. Потішило те що під фіксом на форумі ішов комент в якому хтось вже виклав мої думки в цей момент
 I've been looking all day at why this has been happening. Gotta love those one line fixes.

Ненавиджу людей які роблять щось по відношенню до мене необгрутоване логікою. Сприймаю будь-який ігнор, дії як особисту образу томущо це все виводить мене на нерви. Я неможу спокійно сприймати нелогічні вчинки щодо мене. Мене то теліпає.
Жити почуттями, робити щось керуючись почуттями можна але не по відношенню до  мене.
Краще помилитись роблячи припущення, ніж помилитись бо це була спроба стрілити навмання.

Хто хоче втримати - той втрачає. Хто готовий з посмішкою відпустити - того намагаються втримати...

Біля моєї роботи є ларьок в якому продають хлібні вироби, зокрема булки якими я снідаю щодня. Булки постійно в них свіжі і смачні, щодня привозять машиною нову партію. Але булки то пів справи. Працює там дві продавщиці. Змінами вони чергуются десь через 3-4 дні. Так от беручи булки в однієї: вони якісь холодні, замерзлі; в іншої ж вони чомусь теплі, від них іде якась енергія, добра така. Це тепло воно якесь нетаке як усі теплі речі, бо в дійсності булки що в однієї що в нішої однакової температури, але від одних руки гріє, а від інших ні. 
Ця продавщиця колись мені настрій підняла на цілий день буквально одним реченням. В неї не було копійок а здачу і вона сказала що бачить мене наскрізь, і що вмене повинні бути ті 20 копійок, і таки дійсно в кишені я знайшов 20 коп. 

Дай вам Бог здоровя, пані.

Коротке ессе на педагогіку про пошук близткої людини.

Кожен з нас рано чи пізно зіштовхуєтся з пробелмою пошуку близьклї людини. Неважливо чоловік ти чи жінка, ти шукаєш у своєму партнері щось потрібне тобі, щось схоже на твоє. Обовязково я кийсь критерій присутній в цьому виборі. Саме ці критерії хвужуть коло кандидатур. З віком критерії міняются. Якщо в дитинстві ми шукаєм того хто має гарні іграшки, чи того хто так як і ти любить ганяти в футбол, то в юності ми оцінюємо зовнішність партнера, його характер, інтелект.
Для мене найважливіше в близькій людині це довіра і підтримка. Напевне цього мені не вистачає зараз, коли почав жити окремо від батьків. Друзі тебе зраджують, «підставляють підніжки», зникають кудись. Близька людина повинна підтримувати в тяжких ситуаціях, розуміти і допмагати. Вона повинна бути схожа на маму. Основними критеріями цьог овибору не повинні бути речі які з часом зникають. Краса, гроші це все з часом зникне, а людина яка біля вас - залишится. Це повинна бути свого роду мама, але в іншому тілі.
Також необхідно зважати і на те що вона в тобі повинна бачити свій ідеал, який потрібен їй в цьому житті. Тож не потрібно егохстично пробувати змінити її під свої мірки, краще самому почати аналізувати себе, самовдосконалюватись, змінюватись. Юність це найркащий вік для змін, адже ти ще себе не привязав до конкретного місця і роботи, ти маєш багато часу на навчання це все потрібно використати найраціональніше. А якщо «винагородою» буде людинка яка готова буде прожити з тобою життя, то це на мою думку найкраща тобі похвала. 

Гейша – у Запорізькій січі звучало як «Гей ша!» і означало «на добраніч».
Шабля - те саме на добраніч, тільки вживалось виключно для полонених москалів.
Дзуськи – Дзуськи то гейші-подружки.
Віяло - винахід японських гейш. Використовувався для того, щоб відвернути притомний запах багатого п’яного японця, в якого велике пузо і від якого тхне Саке.
Суші – сухі груші, які добре йдуть до узвару.
Шуба – особливий, елітний спосіб приготування суші.
Саке – Різновид поганої горілки, ще її називали «Таке-сяке».
Конфуз – козацький мудрець Конфуцій.
Харакірі – козак-характерник з характером 
Ієрогліф – так називали січового писаря.
Ніндзя – п’яний москаль, у російській транскрипції слово звучить як - «ніззя».
Чайка - гондоли, на яких козаки перевозили крадений у японії Чай.
Пузо – самурай-охоронець імператорської сім’ї
Хоку - хоку це короткі японські вірші, які складались виключно з будуна і вміщали всі спогади за останню ніч. Наприклад:
Зустріли мене друзі!
Трусики жіночі у кишені
Кинула дружина.
Орігамі - Українське мистецтво виготовлення дитячих іграшок. В давнину, через відсутність якісного паперу орігамі робили з сіна та соломи.
 

Погода ніяка, в кімнаті холодно. Всі знайомі розїхались по домам. Сиджу і ловлю кайф від Спліна.


завтра на этом месте меня собьет автомобиль,
телеграф уносит мой голос в сторону за тысячу миль,
электричество - ерунда на постном масле,
вот нуль, вот фаза, и все огни погасли,
полежим втроем: я и две сестры,
я хотел их завести, из них не вышибить искры,
я нашел, где плюс, нашел, где минус,
если я не полюблю - то, вероятно, я двинусь,
я открыл букварь, читаю по складам:
"Не верьте никому, любовь идет по проводам!"

я люблю людей, люблю, когда их нет -
кабы вышел на балкон и разрядил бы пистолет,
но отлил ли кто серебрянные пули,
чтобы все уста заткнулись в бесконечном поцелуе?
я глотнул воды, совсем охрип,
я иду по коридору, мне на встречу - царь эдип,
у него нет глаз, на нем нет лица,
он трахнул свою мать и завалил отца
но чтобы очутиться у любви в плену
достаточно настроиться на нужную волну,
любовь есть здесь, любовь есть там,
любовь звенит ключами к любым замкам

любовь идет по проводам
любовь идет по проводам

жил один мудрец, теперь его нет,
он вернулся из китая и зажег на кухне свет,
и к нему пришла соседка, якобы за солью,
а сама сняла трусы и показала, где ей больно.
и мудрец сошел с ума, набрал "ноль-один",
и по вызову явился незнакомый господин.
и господин сошел с ума, набрал "ноль-один",
и по вызову явился незнакомый господин.
и господин сошел с ума, набрал "ноль-один",
и по вызову явился незнакомый господин.
и господин сказал, ударив в барабан:
"любовь идет по трубам, откройте кран!"
любовь идет по трубам, откройте кран.
откройте кран и ложитесь на диван.
любовь идет по трубам, откройте кран,

любовь идет по проводам
любовь идет по проводам

любовь есть здесь, любовь есть там,
любовь звенит ключами к любым замкам,
любовь звенит ключами к любым сердцам,
откройте кран и ложитесь на диван,
любовь идет по проводам, любовь идет по проводам,
любовь идет, идет, идет, любовь идет по проводам!

В Суботу пообіді ми з Богданом сиділи в кімнаті на 11 поверсі і намагалися вбити час переглядом серіалу. Двері в кімнату були закриті, вікно відкритим все не передбачало ніякої біди. Та ось в кімнаті запахло димом. Обнюхавши компи ти розетки, Бодя закрив вікно сказавши: "Мабуть листя палять". І справді після закриття вікна запах диму зник.
Пройшло десь хвилини дів-три, як з блоку почулись крики Спейса "аааа, горимо... абщага горить". Ми вийшли на блок і побачили що пів поверху як в тумані. (Ми не чули більше запаху диму бо після закриття вікна не було протягу в кімнаті). Закрили кімнату і побігли вниз шукати причину диму, адже дим без вогню не буває. Хтось згадав геніальне фізичне явище, що дим піднімаєтся вгору, тому ми і побігли на нижні поверхи шукати що ж горить.
Десь так на поверсі 8-му чи 9-му ми зайшли оглянути один блок, а коли нічого та мне знайшли і вийшли з нього то відчули як з шахти ліфта дме теплом. Ще три-чотири поверхи в низ і в шахті ліфта десь там внизу виднівся вогонь. Горіли дошки на першому поверсі, які туди поскидала ремонтна бригада(може це був паркет, може двері, невідомо...), і які хтось підпалив мабуть кинувши туди недопалений окурок.
Побігли на прохідну по охоронця. На охороні була якась жінчока. Вона дуже боялась викликати пожежників, мотивувавши це тим "а хто буде платити за виклик?". Завідуючої не було у Львові, тож що робити вона не знала.
Прибігло ще з 10 дівчат з верхніх поверхів, і ми таки заставили охоронницю піти подивитись на пожежу. Тут нею була висловлена геніальна фраза "Так тут горить, а я ж думала ви шуткуєте". Нам вона дала вогнегасник і сказала "Тушіть!!!". Ми десь хвилину столяи і дивились на той вогнегасник незнаючи що з ним робити. Дякувати Богу, Бодя схопив його прешим, зняв пломбу і направивив шланг на вогонь. Все йшло добре поки заряд вогнегасника не закінчився :). Вона нам принесла ще два вогнегасники які виявились ЗАПЛОМОВАНИМИ і ПОРОЖНІМИ.
Пожежників таки вона викликала, і незнаю що вона їм казала але до нас потім приїхало аж 5 червоних машин. А ми тим часом взялись за відра і почали носити воду. Відер на всіх не вистачало тому бігали на 2, 3 поверхи позичати (я своє відро так дівчатам і не віддав , вибачте мене дівчата :). Внизу вже було біля тридцяти людей. Вдалося швидко вибити перегородку яка загороджувала двері ліфта на другому поверсі і ми потушили вогонь.
А потім приїхали пожежники :) Чотири машини поїхали назад, а одна бригада виламала на першому поверсі двері до шахти ліфта, дістала звідти залишки обгорілих дощок і що вони там ще робили невідомо, бо виключили світло в всьому гуртожитку і ми хвилин 10 стояли на вулиці, спостерігаючи як через балкони верхнінх поверхів гуртожитку іде сірий дим.

Все закінчилось без жертв, якщо не враховувати що я дівчатам не віддав відро.

Ми всі плачемось що нам погано живется коли затримали на два дні зарплатню, ми страждаємо і гнітимо себе коли нас покинула кохана, коли хтось розбив тобі серце. Та ці всі стражання ніщо в порівнянні з справжнім зломленням людею нацистами під час Другої Світової Війни.
Ремарк... Його герой вічно страждаючий, вічно борющийся проти кривдників, вічно виживаючий. Читавши роман "Іскра життя" мурашки бігали по спині, інколи навіть їсти довго не хотілось. Та я зрозумів що наші буденні "страждання" ніщо в порівнянні з муками вязнів концентраційних таборів СС.
Тепер ніяких дипресій через температуру та нежить. Все це ніщо... Цінуйте своє життя, воно дуже чудове, мирне і щасливе. Всім кому колись зявлялось бажання до суїциду раджу прочитати роман "Іскра життя" (рос. мовою "Искра Жизни".) Не забувайте що у вас в середині зажди горить маленький вогник життя

Незнаю чому , але наш лектор завжди наголошував на тому, що якщо для якоїсь функції виконуются певні умови, то вона ці умови задовОльняє. Дуже злився якщо йому замість О в тому слові писали І. Недавно викладачка задала питання: "Хтось мені може пояснити, чи є різниця між словами задовОльняє і задовІльняє, і якщо є то яка".
Перше що прийшло в голову це на прикладі жінки їй пояснити: от жінка коли їй подаруєш "букет квітів" є "задоволена жінка", а жінка яка в понеділок вийшла на роботу "задовільнена жінка". Чесно кажучи я і сам сумніваюсь в цьому поясненні :).
Можливо потреби задовОльняются а бажання задовІльняются? чи є різниця між значеннями цих слів? чи просто одне з них неправильни пишется? хто зможе мені пояснити?

сьогодні ми за Жовтих завтра за Блакитних
сьогодні ми на роботу приходимо в костюмі завтра в шортах
сьогодні ми насолоджуємось чаєм завтра вбиваємось пивом
сьогодні ми розказуємо про етику таємниці завтра роздємо номери телефонів
сьогодні ми говоримо про польоти на мітлках а завтра про серйозність в поведінці
сьогодні ми ще дихаємо а завтра...

-Привіт
-Привіт
-Ти повинен зникнути з її життя
-З якого це дива?
-Томущо я її кохаю, і я повинен бути з нею
-А ти їй це говорив?
-ні
-А я говорив і мені вона відмовила бо кохає такого, який боїтся їй признатись в цьому
-Ти це серйозно?
-Дурню, перед тим як іти морди бити хоч би спитав у неї чи варто...

Останні два тижні були надзвичайно теплими - найтеплішими днями цього літа для мене. І працювалось легко, адже знав що ввечері буду зігрітий. Зараз якось не так - скучно стало, нехочется вертатись бо там холодно. Замерз цієї ночі.
Чому ж літо так швидко скінчилось?

Мене цікавиь хто ж таки почав війну в грузії, Осетини чи самі Грузини?

http://www.youtube.com/watch?v=9fBGtXS66VM